Знайшов себе у тишій обертові короля

Раньше думав, що азарт — це перегон за монетами — до того дня, коли сидів самотній у ніч, спостерігаючи за беззвуковими обертами. Гра короля не обіцала слави. Вона шептала: золоті корони, що крутяться проти велютових тапистрій, вijни прапори у тихих залах. Не звучали тромпети. Лише м’який дзвін машини, що чекає на те, щоб пом’ятати — паузу між програшами. Я не тут для того, щоб виграти. Я тут для того, щоб почути. Кожен символ — це спогад: рукавичка лицаря на екрані, джекпот, який ніколи не виплачувався, а лишав так само, як лулаб із старого вiконного замку. Диклос не заменяють символи — вони заменяють тишеву. Я обрав низьку волатильнсть бо великий ризик чувствувався занадто гучим. Моя б得жет? П’ятдесят юан за оберт. Мой час? Тридцять хвилин. Бльше не буде. Я не вбираю тренди. RNG не брехне — але слухає. Останнього тижу я активував безкоштовий спин на «Пропоз» і плакав затишно — не за грошем, а тому що раз почув стуковий подих через темря.