У тихій митичності мого дитинства — поетка-мати та британсько-китайський батько — я зрозумів, що справжнє багатство — не в перемогах, а в тиші. Це не гра про щастя, а ритуал: кожен оберт — тиха розмова з собою.

У тихій паузі між обертами відчуваєш справжню свободу — не у виграх, а у моменті, коли дивишся на хмур. Це не гра, а ритуал: чашка чаю, м’який блиск та мужність йти назов.